Братаны, сегодня хочу поделиться с вами своей историей, самой бешенной закладкой, которая перевернула мою жизнь вверх дном. Я стала настоящим чертовым наркоманом, замотана паутиной наркотиков и с каждым днем все глубже погружаюсь в этот дурман.
Вечером прошлого варика, когда мир был пьяным от рассвета, я сидела в подворотне, грызла свое гадкое лицо и думала о том, как срочно надо бы закладку. Конечно, мой доверенный травник постоянно держал связь, но на этот раз у него сука оборвался телефон. А без дозы я превращаюсь в безумную хищницу, готовую замочиться ради пары чертовых линий.
Я ощущала, что меня начинает поглощать сумасшествие. Кислота уже проступала по всему телу, я видела странные, мерцающие вещи и слышала звуки, которых на самом деле не существовало. Моя реальность искажалась, и я остро нуждалась в своей дозе.
Но где взять закладку, если даже мой травник исчез? В голове пульсировали мысли, словно мозг шмалился пакетиком героина. Я шарила по разным кругам, обшаривала самые шумные улочки и клубы, но ничего. Мне уже не хватало кислоты, чтобы смириться с отсутствием своего драгоценного варика.
И тут случилось чудо! Вдалеке я заметила своего давнего знакомого, старого наркомана-попутчика, с которым пару раз шмалились вместе. Он казался призраком в этом сумасшедшем мире, но я все же решила подойти и попросить помощи. Его бомжеватый вид и вытянутый наркотиками грызло говорили о том, что он точно знает, где достать мою долгожданную закладку.
Мы отправились вместе на маршрутку, которая вывезла нас в самый задний район города. Там, в темных уголках, за откровенными девками и промзонами, находился тот самый таинственный дом, где крутили свои варики подпольные дилеры. Сердце колотилось у меня так, что я даже была готова упасть в обморок. Калека с аккуратным носом, точно использующий через нос, встретил нас в темной комнате и предложил варианты на выбор. Вся остальная деньга мне была не интересна. Я купила эту чертову закладку и тут же зашла в кабак, чтобы отведать своего нового улетного друзья. Кокс выстрелил в моем организме, и я словно былa в райском саду. Черт возьми, это был настоящий экстази!
Чувствуя себя бессмертной, я во весь голос затягивала свою дозу кокаина и бегала по улицам босиком, испытывая необыкновенное наслаждение. Разноцветный свет фонарей играл на моей коже, словно я была героиней фантастического фильма. Мир вокруг меня искрился и оживал с каждым моим шагом.
Но всего этого было недостаточно. Грызло на лице уже было истерто до крови, а я все равно хотела еще и еще. Кислота в организме требовала больше, и я решила попробовать ЛСД. Оставшаяся сумма позволяла мне приобрести этот варик.
С каждой новой дозой ЛСД я погружалась все глубже в безумие. Звуки вокруг меня становились громче, цвета ярче, а реальность сливалась с фантазиями. Я шмалилась так, что мозг казался просто горящим огненным шаром, который скоро взорвется. Я потеряла связь с реальностью и забыла, кто я есть на самом деле. Мои дни слились в одно безумное пике. Через грызло все ее прошло, унесло, раздробило.
Теперь я стою на этой улице, одетая в рваные тряпки, держа в руке последний пакетик кокаина. Я уже не чувствую свое тело, только слабое пульсирование в висках. Моя душа становится все тусклее, и я боюсь, что однажды она просто погаснет. Но сейчас я закрою глаза, вцеплюсь в этот последний варик, и чувство эйфории снова окутает меня своими черными крыльями.
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
